Сприймати Україну серйозно: Про перешкоди на шляху до запитання «чому»

Анотація

Стежачи за значною частиною сучасних академічних і політичних дискусій про Україну, швидко помічаєш, що тільки одна відповідь на запитання «Що пішло не так в Україні?» вважається ідеологічно прийнятною: Росія. Не тільки саму війну аналізують виключно крізь призму російського імперіалізму – хоча ця рамка настільки наполегливо витісняє інші пояснення, що понад чотириста відомих дослідників Східної Європи закликали «читати менше про внутрішню політику України та міжнародні відносини», щоб «зрозуміти джерела російсько-української війни». Внутрішні проблеми України та її міжнародні відносини також часто пояснюють Росією, використовуючи різні аргументи: корупцію на найвищих щаблях влади трактують як радянську інституційну спадщину; критику внутрішньої політики відкидають як кремлівський наратив; російськомовних громадян України описують як жертв русифікації; навіть суперечки із сусідньою Польщею щодо історичної пам’яті нерідко пояснюють маніпуляціями Москви, а не нерозв’язаними складнощами спільного минулого й сьогодення двох сусідніх держав. Теза про відповідальність Росії за українські проблеми сягає далеко в історію – найширші трактування відносять первісний злам до часів Київської Русі – і поширюється на кожну сферу аналізу, функціонуючи як онтологічна передумова панівної пояснювальної моделі України як держави й суспільства.